среда, 26 февраля 2020 г.

Моє навчання в УКУ

З жовтня 2019 року я перестала бути викладачем університету Франка і стала викладачем УКУ. І я знову вчуся. Що не дивно, бо вчуся майже завжди. Цього разу вчуся викладати більш якісно та цікаво, використовуючи нові технології (УКУ дуже заохочує викладачів до цього).
Коротко напишу цілі мого навчання тут, оскільки це є одним із завдань по 3-ій темі. До речі, виявила що блоггер я пробувала використовувати ще 9 років тому, коли шукала, куди перейти з LiveJournal (де я вела блог вже 5 років на той час). Але з блоггером не склалося, я перейшла у Facebook :).

1. Отож, цілі мого навчання:

1) Перша ціль/причина: перший рік викладаю в УКУ (після 10 років викладання в ЛНУ ім. Франка), хочу робити це якісно.

  • Для того, щоб робити це якісно, знову вчуся, багато читаю, пробую різні техніки викладання, підбираю цікаву літературу та вигадую цікаві завдання. І навчання в ЦеНІТі дає широке поле діяльності для вдосконалення!

2) Друга ціль/причина: мені подобається вчитись і здобувати вищу кваліфікацію, особливо, коли потім зможу це використати (тобто, це справді потрібно УКУ), і коли вчитися насправді цікаво і доступно.

  • Стараюся відразу використовувати набуті знання у своєму викладанні курсу соціології для студентів соціальної роботи вже в цьому семестрі.
3) Третя ціль/причина: бали для підвищення кваліфікації.

  • Щоб досягнути цю ціль планую виконувати всі завдання, щоб заробити максимум балів і пройти цей курс.

Ще раз повторюся, що УКУ вимагає підвищення кваліфікації викладачів, як зрештою, і будь-який вуз. Але, на відміну від інших вузів, УКУ дає чудові можливості навчання справді необхідних знань та навичок, особливо стосовно новітніх технологій. І водночас в цьому університеті є технічне забезпечення для якісного викладання і навчання.

2. Друге завдання - силабус на Гугл-диску:

https://drive.google.com/file/d/1iGCXWTHqM1Dw_HZ7AQS5Wc3Fu9ge9X2H/view?usp=sharing

П.С. В центрі Шептицького в УКУ зараз проходить виставка "ділових багатодітних матерів". Збережу собі на пам'ять :)

Також додам посилання на профіль в ФБ:

воскресенье, 31 июля 2011 г.

Наші вихідні


В п"ятницю приїхав Василь. Таки зміг вирватися з роботи трохи швидше, щоб сісти на єдиний автобус До Городка. До нас приїхав в 23.00. Я була просто щаслива, що муж це зробив... інакше б він добирався пів дня в суботу. А в неділю в обід вже на потяг в Харків...

Діти дуже скучилися за татом, тому зранку "приклелися і не могли відлипнути"...

Цілу суботу ми присвятили замкам. Були в Кам"янці-Подільському і Хотині. Фотозвіт - через тиждень, коли доберемося додому (а отже і до нормального інтернету). Дітям дуже сподобалося. Особливо старшеньким сподобалося лазити по напівзрунованих стінах. Не можу не похвалитися Мартусею... вона цілий день ходила пішечки... сама... два замки і старе місто в Кам"янці і Хотинський замок! В мене вже ноги гуділи і боліли, думала, що сьогодні не встану... А Мартуся все пробігала. МОЛОДЕЦЬ!!! Лише вдень, в саму спеку трохи нудила, але піцца в Кам"янці їй дала нові сили (як і всім нам).

Василь носив Евелінку на руках (я, нехороша, забула слінг...). Я набрала дві торби передяганок всім, щоб було що сухе вдягнути (зранку падав дощ). А слінг забула...

Ввечері верталися додому в грозу. Їхали трохи більше години і весь час нас супроводжували блискавки і злива. Було дуже страшно! Одна блискавка вдарила в стовп, мимо якого ми саме проїжджали... Побачили спалах і почули "чпок"...Добре, що діти вже спали на задньому сидінні (замки їх вимучили, та й пізня година - приїхали в 22.30...)

А в неділю з"халися мої брати з сім"ями і привезли нашим дітям подарунки... Кожній - окремий подарунок. Дуже дякуємо Роману з Танею за ляльки, песика, рамку та книжку!!! Діти були щасливі! Особливо Мартуся, яку хресний тато з дружиною возили в Городок, щоб вона сама собі вибрала подарунок. Мартуся нічого не хотіла крім дитячого іграшкового телефону. В результаті купили ще два вертольоти (Ольвії - такий що літає, якщо запускати з накрученої нитки і Евелінці - з кольоровими м"ячиками) і пістолет, що випускає бульки (Мартуся вже давно такий хотіла). Скільки радості приносять дітям (і не лише дітям, а й дорослим) бульбашки... неймовірно... це як чудо... А ще хресний тато Ростик з Інною подарували Мартусі спідничку і футболку (цю всю красу викладу у фотографіях пізніше).



четверг, 28 июля 2011 г.

Привіт

Спробую вести щоденник тут. Потім вирішу, який щоденник залишати.

Щодо назви блогу: не моє, але дуже сподобалося. Це саме те, що відчуваю зараз. Завдяки тим змінам, що в мені відбулися. Не  чекаю чогось, що має статись через годину-дві-завтра-наступного року...  і не переживаю про те, що вже було і як було. Просто ЖИВУ кожну хвилину.